Словник української мови (1927)/згін

by Борис Грінченко

◀ згідно

Словник української мови Борис Грінченко З згін

згінний ▶

Київ: Горно, 1927

Згін, зго́ну, м. 1) Сгоняние в одно место, — напр., сгоняние скота в одно стадо на одно пастбище. Якось вставши до овечок рано та раненько, подоїла, в згін прогнала. Мкр. Н. 7. 2) Сгоняние с места, изгнание.