Словник української мови (1927)/здаватися
| ◀ здавати | Словник української мови З здаватися |
здавець ▶ |
|
Здава́тися, здаю́ся, є́шся, сов. в. зда́тися, зда́мся, здаси́ся, гл. 1) Сдаваться, сдаться, поддаваться, поддаться, уступать, уступить. Ти дівчино, ти подобна, не здавайся на підмову, будеш добра. Чуб. V. 355. 2) Полагаться, положиться на. Та на волю божу здайся. Гринч. III. 359. Ти по сім боці, я по тім боці, передайся до мене, ти чорнява, кучерява, не здавайся на мене. Мет. 12. Я оце здався на мого Форнагія, чи не налагодить він того діла. Стор. МПр. 44. 3) Ссылаться, сослаться. Здався циган на свої діти. Посл. Що сьому правда, — здаюсь на людей. О. 1862. III. 33. 4) Казаться, показаться, *почудиться. Ой здається, моя мила, иншого кохаєш. Мет. 8. Ой здається, моє серце, що ти мальована. Чуб. V. 157. *Для неї здалося, що вона вся зацвіла квітками, як калина в лузі. Н.-Левиц. 5) Годиться, пригодиться, быть нужным. Про що мені здались нікчемні руки? К. Іов. 63. Нащо він мені здався? Рудч. Ск. I. 23. Що я вам на сміх здався, чи що? Ном. № 3478.