Словник української мови (1927)/здавну
| ◀ здавніти | Словник української мови З здавну |
здавня ▶ |
|
Зда́вну, зда́вня, нар. = Зда́вна. Вона мене здавну знає. Чуб. V. 1033. Мири вічностю ся здавна називають. Ном. № 390.
| ◀ здавніти | Словник української мови Борис Грінченко З здавну |
здавня ▶ |
|
Словник української мови — З
здавну
Борис Грінченко
1927
Зда́вну, зда́вня, нар. = Зда́вна. Вона мене здавну знає. Чуб. V. 1033. Мири вічностю ся здавна називають. Ном. № 390.