Словник української мови (1927)/здатний

by Борис Грінченко

◀ здатливий

Словник української мови Борис Грінченко З здатний

здатність ▶

Київ: Горно, 1927

Зда́тний, а, е. 1) Способный. На хитрощі дівчата здатні. Котл. Ен. VI. 75. До чого здатний Петро? Каменец. у. 2) Годный, пригодный. Ми його приймали у своє село, бо він нам здатний: коваль, бачите, добрий з його. Каменец. у. Мені ці халяви не здатні, бо малі. Камен. у.