Словник української мови (1927)/здерати
| ◀ здекуційник | Словник української мови З здерати |
здератися ▶ |
|
Здера́ти, ра́ю, єш, сов. в. зде́рти, здеру́, ре́ш, гл. Сдирать, содрать. Шкіру з нього здер. Ном. № 4029.
| ◀ здекуційник | Словник української мови Борис Грінченко З здерати |
здератися ▶ |
|
Словник української мови — З
здерати
Борис Грінченко
1927
Здера́ти, ра́ю, єш, сов. в. зде́рти, здеру́, ре́ш, гл. Сдирать, содрать. Шкіру з нього здер. Ном. № 4029.