Словник української мови (1927)/здоба

by Борис Грінченко

◀ здмухувати

Словник української мови Борис Грінченко З здоба

здобаритися ▶

Київ: Горно, 1927

Здо́ба, би, ж. 1) = Здо́бич. Тогді то козаки у городі Полоному пили-гуляли, здобу хорошу собі коло жидів-рандарів мали. Дума. 2) = Здіб. Вх. Уг. 240.