Словник української мови (1927)/здобичний

by Борис Грінченко

◀ здобич

Словник української мови Борис Грінченко З здобичний

здобичник ▶

Київ: Горно, 1927

Здоби́чний(ній), а(я), е(є). 1) Доставшийся в добычу. Ви здобичні гроші пропиваєте. К. ЦН. 220. 2) Хищнический. Скликать мусите ви все козацтво, нехай воно здобичню путь покине. К. МБ. II. 125.