Словник української мови (1927)/здобуток
| ◀ здобути | Словник української мови З здобуток |
здобуття ▶ |
|
Здобу́ток, тку, м. 1) Приобретение. 2) Разжива. Виряжаються козаки на здобуток. МВ. I. 140.
| ◀ здобути | Словник української мови Борис Грінченко З здобуток |
здобуття ▶ |
|
Словник української мови — З
здобуток
Борис Грінченко
1927
Здобу́ток, тку, м. 1) Приобретение. 2) Разжива. Виряжаються козаки на здобуток. МВ. I. 140.