Словник української мови (1927)/здовольняти
| ◀ здовольнити | Словник української мови З здовольняти |
здовольнятися ▶ |
|
Здовольня́ти, ня́ю, єш, сов. в. здовольни́ти, ню́, ни́ш, гл. Удовлетворять, удовлетворить, удовольствовать. Розуму, — чув не раз я од учених, — ніяк не можна здовольнить. О. 1861. VII. 15. Нічого бога гнівити, — усім бог здовольнив. Г. Барв. 424.