Словник української мови (1927)/здуміти
| ◀ здумитися | Словник української мови З здуміти |
здумна ▶ |
|
Здуми́тися, млю́ся, ми́шся, здумі́ти, мі́ю, єш, гл. Изумиться. Аж люде здуміли. Каменец. у. Калина пігнулася, дівчина здумилася, де воля поділася. Чуб. V. 503.