Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/зеленець

Матеріал з Вікіджерел

Зелене́ць, нця́, м. 1) Незрелый плод. См. Зеленце́м. 2) Раст. Ой на горі мак сіють, під горою зеленець. Гринч. III. 107. *3) Трава, зелень. *4) Раздавленная трава, хлорофил. Вробив штани в зеленець. Сл. Нік.