Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/зик

Матеріал з Вікіджерел

Зи́к, ку́, м. Крик. Зареготались нехрещені… Гай обізвався; галас, зик. Шевч. 29. Зиком-криком босий дід гукає. К. МБ. II. 136.