Словник української мови (1927)/злакомитися

by Борис Грінченко

◀ злакомити

Словник української мови Борис Грінченко З злакомитися

зламаний ▶

Київ: Горно, 1927

Зла́комитися, млюся, мишся, гл. Польститься, соблазниться. Злакомився на калитку, взяв собі багатирку. Чуб. V. 215. Злакомився на гроші та й не сказав нікому, що старшина вбив Оверка. НВолын. у.