Словник української мови (1927)/злапати
| ◀ зламувати | Словник української мови З злапати |
зласитися ▶ |
|
Зла́пати, паю, єш, гл. 1) Поймать, схватить. Котл. Ен. I. 17. Собака мене злапав за запащину, добре пошматував. Г. Барв. 236. Ой злапали Морозенка, назад руки зв'язали. Гол. Тікай, тікай, козаченьку, хотять тя злапати. Чуб. V. 127. 2) — ля́паса. Получить пощечину. Ном. № 3976.