Словник української мови (1927)/зледащіти
| ◀ зледащілий | Словник української мови З зледащіти |
злежалий ▶ |
|
Зледащі́ти, щі́ю, єш, гл. 1) Ухудшиться, испортиться, придти в негодность; ослабеть от старости. Зледащіла, не здужаю і на ноги встати. Шевч. 120. 2) Избаловаться, разлениться. Хто дома зледащів, тому не жаль домівки. Гліб. 45. Але Еней наш зледащів. Котл. Ен. I. 27.