Словник української мови (1927)/зложити
| ◀ зложений | Словник української мови З зложити |
зложитися ▶ |
|
Зложи́ти, жу́, жиш, гл. = Скла́сти. Зов'ю я віночка й а в штирі грядочки, зложу на головку. Чуб. III. 121. Аж його гречка стоїть у стіжку зложена. Рудч. Ск. II. 208. Ру́ки зложи́ти. Умереть. Г. Барв. 95. Ручки зложу, очки сплющу та ще слово скажу. Чуб. V. 232. Несла́ву зложи́ти на ко́го. Обесславить. На мене неславу зложили. Гол. IV. 459. Кожу́х зложи́ти. Сшить шубу. Нічим гаразд заплатить кравцям, щоб там свитину або кожух зложили. Сим. 199. *Зложи́ти же́ртву. Принести жертву. Гості приходили в монастир зложити жертви на славу божу. Лепкий.