Словник української мови (1927)/зломити
| ◀ зломисник | Словник української мови З зломити |
зломитися ▶ |
|
Зломи́ти, млю́, миш, гл. 1) Сломать, сломить. Із дерева сього зломити ти мусиш гільку хоть одну. Котл. Ен. III. 19. Ой зломлю я і стопчу я рожу з калиною. Мет. 96. Ми перстенчик зломимо, тобі жони не дамо. Чуб. III. 70. Прудко гонить, голову зломить. Ном. № 5572. 2) О слове, законе: нарушить. Не зломлю… закону. Г. Барв. 95.