Словник української мови (1927)/злущити

by Борис Грінченко

◀ злучити

Словник української мови Борис Грінченко З злущити

злущувати ▶

Київ: Горно, 1927

Злу́щувати, щую, єш, сов. в. злу́щити, щу, щиш, гл. 1) Сдирать, содрать, счистить. *2) Злущу́вати стерню́. Мелко пахать по жнивью ('стереня). Пир. у., Конон.