Словник української мови (1927)/злючий
| ◀ злютіти | Словник української мови З злючий |
злючка ▶ |
|
Злю́чий, злю́щий, а, е. Ув. от злий 1. Очень злой. Злючих собак держала. Хата, 99. Дізнає злющий злої муки. К. Псал. 8.
| ◀ злютіти | Словник української мови Борис Грінченко З злючий |
злючка ▶ |
|
Словник української мови — З
злючий
Борис Грінченко
1927
Злю́чий, злю́щий, а, е. Ув. от злий 1. Очень злой. Злючих собак держала. Хата, 99. Дізнає злющий злої муки. К. Псал. 8.