Словник української мови (1927)/злітати
| ◀ злість | Словник української мови З злітати |
злітатися ▶ |
|
Зліта́ти, та́ю, єш, сов. в. злеті́ти, лечу́, ти́ш, гл. 1) Слетать, слететь. Сивою зозулею до роду злетіла. Гол. I. 195. Ти з неба злетіла. Шевч. 144. Гусята, качата гречку поїли, на панів ставочок нишки злетіли. Чуб. III. 208. 2) Взлетать, взлететь. К. Досв. 31. До тебе, господи, душа моя злітає. К. Псал. 56. Злетів півень на ворота, сказав: кукуріку! Чуб. V. 37. *3) О цене: понижаться, понизиться, упасть. Завелося на селі дві машині, то й ціна на молотьбі злетіла. Крим. 4) *Вспархивать, вспорхнуть. А там, у гніздечку, вже підлітки були, то й позлітали. Звен. у., с. Пальчик. Ефр.