Словник української мови (1927)/злічувати
| ◀ злічити | Словник української мови З злічувати |
злічуватися ▶ |
|
Злі́чувати, чую, єш, сов. в. злічи́ти, чу́, чиш, гл. 1) Сосчитывать, сосчитать. Опат. 27. Ти в коморі, я на дворі, вийди, серце, злічим зорі. Мет. 10. Не можна далебі злічити, які народи тут плелись. Котл. Ен. IV. 70. Хто воінство його злічити може. К. Іов. 53. 2) Вылечивать, вылечить. Як би од бога болізнь, то бог би й злічив. Грин. II. 314. 3) О разбитой посуде: склеивать, склеить. Злічила макітру, та вже год десять живе. Гринч.