Словник української мови (1927)/змовляти
| ◀ змовленник | Словник української мови З змовляти |
змовлятися ▶ |
|
Змовля́ти, ля́ю, єш, сов. в. змо́вити, влю, виш, гл. 1) Говорить, проговорить, промолвить. І риба річ премудру твою змовить. К. Іов. 26. Змов мені одно словечко. Г. Барв. 72. 2) Сговаривать, сговорить. Мене змовили за багатого одинця. Г. Барв. 475. Як змовляють, то сто коней дають, а як змовлять, то чортма і одного. Лебед. у. В суботоньку змовляли, в неділоньку звінчали. Маркев. 87. 3) Заговаривать, заговорить (о знахарях). Баба пристріт змовляє. КС. 1893. VII. 76.