Словник української мови (1927)/змогтися
| ◀ змогти | Словник української мови З змогтися |
зможність ▶ |
|
Змогти́ся, жуся, жешся, гл. 1) Собраться с силами. Я тебе доведу, голубко. Зможися, щоб іще гірше тобі не було. МВ. (О. 1862. III. 43). Не змоглись на євангелію, цілуйте псалтирь. Ном. № 12026. Ух, іззіла обух! коли б змогтись, та ще поволоктись — казав чоловік, маку дам. Ном. № 4841. 2) Устать, утомиться.