Словник української мови (1927)/знакомитий
| ◀ знакомитель | Словник української мови З знакомитий |
знакомість ▶ |
|
Знакоми́тий, а, е. Примечательный, достопримечательный, приметный, известный. Це знакомитий буде стовпець, бо сучків дуже багато. Черниг. г. Це свита знакомита. НВолын. у. Сусіди, сусідоньки, не бачили моєї жінки? Моя жінка знакомита: підтикана ззаду свита, на ніжку налягає, ще й на плечах горбок має. Ном. № 9116. Прийми (Гомере) нас під свою опеку знакомиту. К. ХП. 70. Був альфа і омега знакомитого товариства святих братів Кирила і Мефодія. К. ХП. 11.