Словник української мови (1927)/знахарь
| ◀ знахарський | Словник української мови З знахарь |
знахарювати ▶ |
|
Зна́харь, ря, м. = Зна́тни́к. Став я шукать знахарів та усяких характерників. Стор. МПр. 41. Знахарі і знахарки, замісць «воистину воскресе», кажуть: «по болоту хожу, чайок деру», або що инше, що думають заподіять чарами. Ном. № 289, стр. 282.