Словник української мови (1927)/значити
| ◀ значення | Словник української мови З значити |
значитися ▶ |
|
I. Зна́чити, чу, чиш, гл. Значить, означать. Що значить, що ти лучче за мене вдариш? Рудч. Ск. I. 50.
II. Значи́ти, чу́, чи́ш, гл. 1) Метить, наметить, делать на чем-либо метки, знаки, *намечать, обозначать. Уже я й значив шапку, так все таки крадуть. Лебед. у. Узяв заступ та лопату, пішов ямки значити. ЗОЮР. II. 87. *Томата покотилась на білий обрус, значучи по ньому червону доріжку. Лепкий. 2) Показывать признаки беременности (о животных). Ся коро́ва вже значи́ть. Заметно, что эта корова стельная, скоро отелится. Аф. 458.