Словник української мови (1927)/знудити
| ◀ зношувати | Словник української мови З знудити |
знудитися ▶ |
|
Зну́ди́ти, джу, диш, гл. 1) Истомить. Зсушив мене, знудив мене як билину. Чуб. V. 557. 2) — чим. Почувствовать, что надоело, опротивело что. Ти весела, світом рада, тобі милий світ!.. Живо, живо світом знудиш, тяженько здихнеш. Рудан. I. 30.