Словник української мови (1927)/зоброкувати
| ◀ зобрати | Словник української мови З зоброкувати |
зобува ▶ |
|
Зоброкува́ти, ку́ю, єш, гл. — обрі́к. Исполнить данный обет, наложенную на себя эпитимию. Колись спокутую (гріх) або крівавою войною, або роботою на манастирь важкою. Хвалити бога, задержались іще в нас манастирі благочестиві: є де оброчникові свій оброк зоброкувати. К. ЦН. 220.