Словник української мови (1927)/зобіжати
| ◀ зобідити | Словник української мови З зобіжати |
зобіждати ▶ |
|
Зобіжа́ти, жа́ю, єш, зобіжда́ти, да́ю, єш, сов. в. зобі́дити, джу, диш, гл. Обижать, обидеть. Ніколи не зобіжав її. Мир. Пов. 123. Він і спершу її не поважав, а тепер буде зовсім таки зобіждати. Опат. 48. Хиба мене зобідила людина? К. Іов. 45. Як же ти міг так зобідить чоловіка? Гринч. II. 72.