Словник української мови (1927)/зовиця
| ◀ зовзуля | Словник української мови З зовиця |
зовсі ▶ |
|
Зови́ця, ці, ж. Золовка. Ой як мені сії суми пересумувати, ой як мені та зовицю сестрицею звати. Мет. 159. Ум. Зови́чка. Зовичко-сестричко, порятуй мене молоденьку. Гринч. III. 308. Хоть діверко пустить, — завичка не пустить. Чуб. III. 140.