Словник української мови (1927)/золити

by Борис Грінченко

◀ золиво

Словник української мови Борис Грінченко З золити

золитися ▶

Київ: Горно, 1927

Золи́ти, лю́, лиш, гл. 1) Бучить, щелочить. Вас. 169, 157. Золиш полотно. Гринч. I. 17. 2) Грызть голову. Мир. Пов. II. 48. Золить тебе, та й золить (жінка); доки ти мене золитимеш? Канев. у.