Словник української мови (1927)/золотарь
| ◀ золотарівна | Словник української мови З золотарь |
золотастий ▶ |
|
Золота́рь, ря́, м. 1) Золотых дел мастер. Золотарь, золотарик, скуй мені персник. Чуб. III. 394. Сусіди кажуть, що нема вдома, що пішов до золотаря. Чуб. III. 326. 2) Насмешливое название очистителя отхожих мест. Харьк. *Засмерділо: золотарі проїхали. Умань. Ефр. Ум. Золота́рик.