Словник української мови (1927)/золотий
| ◀ золотець | Словник української мови З золотий |
золотило ▶ |
|
Золоти́й, а́, е́. *(сокращ. зо́лот). 1) Золотой. Ой іскиньте золот перстінь із мизинця з пальця. Мет. 19. *Давав, давав та золот перстінь, — вона не взяла. 300 укр. пісень. З золотими перснями на руці. МВ. II. 31. 2) Золотого цвета; золотистый. Золота бджілка над квіткою в'ється. Хата. 2. Ум. Золоте́нький, золоте́сенький. Стрів мене козак молоденький, схопив з мене вінок золотенький. Чуб. III. 170.
Золоти́й, то́го, м. = Злот. Купи мені, моя мати, за копійку голку, за чотирі золотії червоного шовку. Мл. л. сб. 304.