Словник української мови (1927)/золото
| ◀ золотник | Словник української мови З золото |
золотобанний ▶ |
|
Зо́лото, та, с. Золото. Гліб. 30. Князі, що золотом чертоги і сріблами світлиці наповняють. К. Іов. 8. Шовком шила, шовком шила, золотом рубила. Мет. 26. Піднесли йому дари: золото, ладан і миро. Єв. Мт. I. 11. Ум. Золотце́, *зо́лотко. Чуб. III. 286.