Словник української мови (1927)/зорити
| ◀ зорина | Словник української мови З зорити |
зориця ▶ |
|
Зори́ти, рю́, ри́ш, гл. Следить глазами за кем, смотреть пристально. Так і біга за їм, так і зорить. Змиев. у. Зорить праведного грішний, щоб зігнати його з світу. К. Псал. 90. Чого зориш на нас очима дико? К. Іов. 33.