Словник української мови (1927)/зоряти
| ◀ зорястий | Словник української мови З зоряти |
зорятися ▶ |
|
Зоря́ти, ря́ю, єш, гл. Светиться, сиять. Що то була за дівчина! Зайде в хату, то мов зоря зоряє. Г. Барв. 103, 237. Там квітки як в божім раю… зорями в траві зоряють. К. Дз. 221. Ой вийду на гірку та гляну на зірку, — що зоря зоряє, а вся челядь гуляє. Гринч. III. 61. См. Зорі́ти.