Словник української мови (1927)/зосмілити
| ◀ зослати | Словник української мови З зосмілити |
зосмілитися ▶ |
|
Зосмі́лювати, люю, єш, сов. в. зосмі́лити, лю, лиш, гл. Ободрять, ободрить. — Кажи мені всю правду, Опанасе, — зосмілювала його майорша. Г. Барв. 334.