Словник української мови (1927)/зоставатися

by Борис Грінченко

◀ зоставати

Словник української мови Борис Грінченко З зоставатися

зоставити ▶

Київ: Горно, 1927

Зостава́ти(ся), таю́(ся), є́ш(ся), сов. в. зоста́ти(ся), ну(ся), неш(ся), гл. 1) = Зістава́ти(ся), зіста́ти(ся). То був волом, а то не хочеш зостатися конем. Ном. № 1865. *Як позіхав та побачив сеє диво, та так йому рот роззявлений і зостався. Кв. 2) — кого́. Отставать, отстать от кого. Іди та не гайсь, щоб нас не зоставсь. Мнж. 129. *) — кого́. Лишиться, потерять. Він зостався батька-матери. Катер. Вержб.