Словник української мови (1927)/зострівати
| ◀ зострах | Словник української мови З зострівати |
зостріватися ▶ |
|
Зостріва́ти, ва́ю, єш, сов. в. зострі́(ну)ти, рі́ну, неш, гл. Встречать, встретить. Пішла моя дівчинонька понад берегами, та зостріла рибалочок з трьома неводами. Мет. 18. Зострів мене козак молоденький, схопив з мене вінок золотенький. Чуб. III. 170.