Словник української мови (1927)/зохабити
| ◀ зотхнутися | Словник української мови З зохабити |
зохматися ▶ |
|
Зохаби́ти, блю, биш, гл. Оставить, бросить. Вийшло дівча (жито) жати, не могло го в ручку взяти. Пішло оно до крамниці купувати рукавиці, рукавиці не купило, в полю жито зохабило. Гол. I. 339.