Словник української мови (1927)/зочити
| ◀ зочений | Словник української мови З зочити |
зошит ▶ |
|
Зо́чити, чу, чиш, гл. Увидеть. На що ж і очі в лобі, коли не зочити кого треба. МВ. (О. 1862. III. 56, 35).
| ◀ зочений | Словник української мови Борис Грінченко З зочити |
зошит ▶ |
|
Словник української мови — З
зочити
Борис Грінченко
1927
Зо́чити, чу, чиш, гл. Увидеть. На що ж і очі в лобі, коли не зочити кого треба. МВ. (О. 1862. III. 56, 35).