Словник української мови (1927)/зрада
| ◀ зрабувати | Словник української мови З зрада |
зрадецький ▶ |
|
Зра́да, ди, ж. Измена, вероломство. Чи ти мене вірно любиш, чи на одну зраду? Мет. 43. Сестру кликнула (Дідона) на пораду, щоб горе злеє росказать, Енеєву оплакать зраду. Котл. Ен. I. 35. Співав він, що любив колись щиро та вірно, а йому зрада сталась несподівано. МВ. II. 113. *Зра́дою. Предательски, изменнически. Ум. Зра́дка, зра́донька, зра́дочка. О. 1862. IV. 30.