Словник української мови (1927)/зрехтити
| ◀ зретитися | Словник української мови З зрехтити |
зречення ▶ |
|
*Зре́хтити, хчу, тиш, гл. Отказаться от показаний. Це він зараз признавсь, а на суді може він і зрехтить. Крим.
| ◀ зретитися | Словник української мови Борис Грінченко З зрехтити |
зречення ▶ |
|
Словник української мови — З
зрехтити
Борис Грінченко
1927
*Зре́хтити, хчу, тиш, гл. Отказаться от показаний. Це він зараз признавсь, а на суді може він і зрехтить. Крим.