Словник української мови (1927)/зруб
| ◀ зрощений | Словник української мови З зруб |
зрубань ▶ |
|
Зру́б, ба и бу, м. 1) Срубка. Знайшовся чоловік, що купив на зруб гай. Стор. I. 47. Также место, где срублен лес. Вас. 206. З липового зруба молоді паростки пустились. МВ. I. 156. 2) Сруб — при постройке, в погребе, колодезе и пр. Чуб. VII. 377. Як положать зруб на хату…, то п'ють закладчини. ХС. III. 41. Kolb. I. 56. Був колодязь і такий низький зруб у ньому. Гринч. II. 338.