Словник української мови (1927)/зрушити

by Борис Грінченко

◀ зручно

Словник української мови Борис Грінченко З зрушити

зрушитися ▶

Київ: Горно, 1927

Зру́шити, шу, шиш, гл. 1) Сдвинуть. Насилу зрушив з місця. 2) Тронуть, взволновать. Дуже батька слова її зрушили. МВ. II. 149. 3) Встревожить. Всю діброву крилечками вкрили, голосочком діброву зрушили. Чуб. V. 315.