Словник української мови (1927)/зубити
| ◀ зубило | Словник української мови З зубити |
зубіч ▶ |
|
*Зуби́ти, блю́, биш, гл. 1) Острить (зубчатое орудие). Куди йдеш? — До коваля, серпа зубити. Крим. 2) Ершить (делать насечки, зазубрины). Сл. Дубр.
| ◀ зубило | Словник української мови Борис Грінченко З зубити |
зубіч ▶ |
|
Словник української мови — З
зубити
Борис Грінченко
1927
*Зуби́ти, блю́, биш, гл. 1) Острить (зубчатое орудие). Куди йдеш? — До коваля, серпа зубити. Крим. 2) Ершить (делать насечки, зазубрины). Сл. Дубр.