Словник української мови (1927)/зуміти

by Борис Грінченко

◀ зуміватися

Словник української мови Борис Грінченко З зуміти

зумітися ▶

Київ: Горно, 1927

Зу́міти, мі́ю, єш, гл. С ума сойти. Чи ти зуміла, чи дурману наїлася? Киев. Подольск. г.

Зумі́ти, мі́ю, єш, гл. Суметь. Як зуміла, так і спіла. Ном. № 1054.