Словник української мови (1927)/зурочити

by Борис Грінченко

◀ зурочення

Словник української мови Борис Грінченко З зурочити

зурочувати ▶

Київ: Горно, 1927

Зуро́чувати, чую, єш, сов. в. зуро́чити, чу, чиш, гл. Портить дурным глазом, сглазить. Дівчатам годиться иноді вмиваться з помийниці, щоб хто не зурочив. Гринч. II. 31. Лихе око зурочило наше щастя. О. 1862. VIII. 21.