Словник української мови (1927)/зуховатий
| ◀ зухвальство | Словник української мови З зуховатий |
зучати ▶ |
|
Зухо́ва́тий, а, е. Молодецкий, хватский. Над річкою стоїть хата, там дівчина зуховата. Мл. л. сб. 324. Гуляй, доню, ізводь хлопців, но вибірай все молодців; чи убогий, чи багатий, аби був зуховатий. Чуб. V. 685.