Словник української мови (1927)/зціляти

by Борис Грінченко

◀ зцілющий

Словник української мови Борис Грінченко З зціляти

зцілятися ▶

Київ: Горно, 1927

Зціля́ти, ля́ю, єш, сов. в. зціли́ти, лю́, лиш, гл. 1) Делать, сделать целым, соединить в одно целое. Черк. у. НВол. у. Ти розбила, а я зцілю. Гринч. 2) Исцелять, исцелить. Мали силу зціляти недуги. Єв. Мр. III. 15.